Як фейки 100 років тому знищили Центральну Раду

Кілька цікавих фактів з роботи української преси сто років тому, тобто в 1918.

1. Розгін Центральної Ради спричинився через медіа-скандал.
Німецька армія надрукувала кілька жорстких наказів (про наведення ладу на вулицях, арешти, страти, а також про хлібний режим з вилученням панського врожаю, "здобутого" селянами під час більшовицької анархії).
Ці накази були розклеєні по вулицях, відправлені у всі відмоства, з немецько-російським перекладом.
Пройшло не менше тиждня, як журналісти вичищаючи "смітний кошик" показали одному з редакторів і ці накази, той глянув і звелів негайно роздрукувати (за що журналіст Зозуля був обізваний ідіотом, мовляв, відкладав та викидував самі важливі новини, в яких не міг розгледіти сенсацію).
Центральна Рада підняла гвалт - вимагаючи з'ясувати, хто бреше: преса чи уряд. Уряд знав про ці накази і навіть спокійно втілював їх, але в такому ажіотажі спочатку зробив вигляд що це фейк, а потім - що він обурений наказами не менше ніж радянці.
Німці побачили, що центральнорадянська влада неконструктивна, і прийняли рішення позбутися парламентського устрою в Україні.

2. Тогочасні газети висмоктували факти з повітря. Спростування своїх фейків вони уникали.
Дорошенко пише, як кілька раз відкривав свіже число та читав там, що його призначено - приміром, послом в Австрію чи на якусь нову посаду.
Він кілька днів по тому зв'язувався з редакцією та вимагав від них спростування.
Наступного дня, відкривши ту газету, він бачив нову сенсацію - що Дорошенка більше не призначено на ту посаду, з поданням версій, чому саме.
Все це справляло враження неймовірного урядового хаосу, якого насправді не було.

3. Після вбивства німецького фельдмаршала Ейхгорна газети безпідставно перекрутили ім'я його вбивці.
Вбивцю звали Донской, він був есером з Росії.
Газети ж написали, посилаючись одна на одну, що вбивцю звуть Донцов.
Дмитро Донцов як раз у той час очолював інформаційну агенцію при гетьмані, і його прізвище було на слуху.
Він вважав це випадом проти себе.
Врешті решт, його кар'єра почала котитись донизу, бо він сильно нервував, а його прізвище продовжувало виринати в зарубіжній пресі, німці почали на нього косо дивитися.

4. Газети подавали звістки дуже з великим запізненням, чим далі була подія. Особливо це стосується військових дій. Часто плутали новий і старий стиль, через що нещодавня подія то відкидалась у часі, то навпаки йшла з поміткою "тільки що" коли минуло вже два тижні.

(с) Алі Татар-заде.